Дороги Румунії: на що звернути увагу, подорожуючи автомобілем.

Перетин кордону, мовний бар’єр, відсутність досвіду водіння в інших країнах – усе це може стати перепоною для подорожі автомобілем за кордон. На що звернути увагу та чи варто боятися закордонних доріг? наша сім'я перевірила це на власному досвіді. Отож про дороги Румунії під час нашої сімейної подорожі.

У пункт пропуску між Україною та Румунією Порубне –Сірет, що у Чернівецькій області, ми приїхали перед обідом. Українську митницю та паспортний контроль пройшли за 15 хвилин. Прикордонники поставили штампи у паспортах та перевірили документи на автомобіль, з якого ми навіть не виходили. На румунському боці перед нами стояли у черзі 7 машин. Румунські охоронці кордону більш прискіпливо оглядають автомобілі та багаж: перевірили паспорти, документи на авто та зелену карту. Огляд кожної автівки та перевірка документів тривали хвилин 10, відтак проходили кордон 1.15хв.

Ніхто на кордоні не вимагав показати необхідні в кожному авто вогнегасник, два знаки аварійної зупинки та сигнальні жилети на кожну людину, яка подорожує в автомобілі. Але це не означає, що вони не потрібні. Їх відсутність може не сподобатися поліцейським, яких на румунських автошляхах багато (і ми у цьому переконалися).

Ровіньєту – дозвіл на проїзд румунськими дорогами, можна купити безпосередньо на кордоні, а можна і на найближчій заправці. Ми придбали на кордоні. Тут не було жодної черги. Можна платити леями або євро. Вартість – 3 євро на 7 днів. Дозвіл на місяць коштує – 7 євро.

Отож, залишивши кордон позаду, тримаємо курс на Бухарест. Не забудьте ввімкнути ближнє світло фар!

Дорогою до Бухаресту нас застала сильна злива. До речі. і за кордоном каналізаційні колектори не справляються з величезною кількістю води. Тому проблема затоплених вулиць після дощу - міжнародна).

БУХАРЕСТ – столиця Румунії, населення близько 2-х мільйонів людей.

Від українського кордону до столиці Румунії - трохи більше 500 кілометрів. Доведеться минати чимало сіл , містечок та міст, які знижують швидкість пересування. Середня швидкість по Румунії, у порівнянні з українськими дорогами, знизилася на 8 кілометрів на годину. (дані автомобільного комп’ютера). Румунські дороги непоганої якості але є незвичними для українського водія – мають півтори смуги. Це дозволяє без проблем обганяти та комфортно почуватися на дорозі, до незвичної ширини проїжджої частини звикаєш одразу. Однак велика кількість населених пунктів сповільнює швидкість до середніх 50 – 60 км. на годину. Щоправда, повільно їздити - це не для румунських водіїв. Деколи складається враження, що вони ігнорують усі правила дорожнього руху. В населених пунктах не знижують швидкості, не звертають увагу на суцільні смуги, обганяють на «сліпих» ділянках. І це, незважаючи на велику кількість поліцейських патрулів, які постійно патрулюють автошляхи та ловлять порушників в населених пунктах. (мабуть знають якісь секрети, невідомі для чужинців). Про поліцію на автошляхах водії один одного попереджають звично, підморгуванням фар. Тому, за перевищення швидкості «гонщиків» вдається покарати не завжди. Ось приклад невдалого підрізання фури, свідками якого ми стали. Усе видно на відео з нашого реєстратора. Водій «Нісан» спочатку навіть не зупинився, але згодом, за кілька кілометрів, потирав потилицю на узбіччі, чекаючи притерту «фуру».

Бухарест зустрів нас суцільними ремонтом доріг, зупинок громадського транспорту та тротуарів на околицях міста. І якщо у передмісті їздити не важко і можна повністю довіритися навігатору ( ми користувалися OsmAnd та Herе), то центр міста потребує максимальної концентрації уваги. Широкі вулиці по 4 смуги в кожному напрямку, велика кількість автомобілів та ще більше шалених мотоциклістів, високі швидкості вимагають швидкої реакції. Незнання міста додає напруги і зводить нанівець підказки навігаторів, які не встигають вчасно попередити про необхідність зайняти правильну смугу руху для повороту. Потім доводиться робити чималий гак,щоб повернутись на ту ж ділянку дороги. Щоправда наступна спроба вже впевнена і у потрібній смузі.

Ми оселилися в апартаментах, що в самому центрі Бухаресту. Чудова квартира із власною кухнею, двома спальнями та усім необхідним, що тільки може забагнути турист обійшлась нам у 1046 грн на добу.

А от віднайти безкоштовну парковку у розпал робочого дня виявилося не реально. У центрі міста є безкоштовні парковки, як правило вони розташовані на бічних вуличках та обабіч будинків. Платні - позначені спеціальними знаками та можуть бути поруч з безкоштовними. Просто пильно дивіться і шукайте. А ще в Бухаресті є чимало підземних паркінгів, які навіть трішки дешевші, ніж наземні стоянки (можливо ми на такий натрапили). Підземні паркінги повністю автоматичні. В’їжджаєш – береш з автомата талон. Для виїзду оплачуєш в автоматі, який зчитує час паркування, третій паркомат - підіймає шлагбаум. Складність може виникнути, якщо користуєшся вперше, адже інструкція – румунською мовою і паркувальника поруч немає. Нам, на щастя, трапились місцеві водії, які пояснили як це працює. Вартість години паркування – 5 леїв, (1 євро) двох годин – 10, трьох – 14, 10 години – 40 леїв. Ми ж дочекалися закінчення робочого дня і перепаркувалися на сусідню з нашими апартаментами вуличку, де авто цілу ніч стояло безкоштовно.

Бухарест - місто фонтанів.Якими б втомленими ви не були з дороги, не полінуйтесь і прогуляйтесь ввечері. В центрі, на площі Унірії, є неймовірний ансамбль із 44 фонтанів. Вони танцюють, світяться різними кольорами, просто заворожуюче водяне шоу!

Не зайвим буде знати, що в Румунії і на АЗС мінімалізована людська праця. Заправки також автоматизовані, не потребують участі заправника і працюють на довірі. Проте, боятися автоматів не слід, вам завжди допоможуть люди . Щоб залити пальне, достатньо натиснути одну кнопку, після цього оплатити вартість оператору.

Виїжджали з Бухаресту вранці, навігатор вправно та швидко вивів нас на широку та хорошу магістраль. До кордону з Болгарією 80 кілометрів.

Дорога до кордону вела через населенні пункти, але їхати було легко. Перед кордоном із Болгарією з вас знімуть плату за проїзд через прикордонний міст. Оплату з іноземців беруть у євро. Потрібно заплатити 3 євро. Обов’язково перевірять чи маєте ровін’єту і якщо що вона відсутня – доведеться все одно купити.

Про дороги Болгарії читайте на нашому сайті у розділі: Болгарія.