Подорожуємо автомобілем на море!

Насправді у кожній із 4 країн, де ми побували влітку 2019 (Румунія, Болгарія, Греція, Туреччина), є свої особливості руху, стиль водіння і навіть характер самих водіїв. Про ці нюанси на дорогах ми спробуємо вам розповісти докладніше у кожному розділі, вгорі нашого сайту із назвою країни. А тут ми зібрали головні враження, які допоможуть прийняти рішення - варто боятись сідати за кермо у чужій країні чи ні. І відразу про головне: майте навігатор. А краще два) Адже навіть ваша бездоганна англійська у Туреччині чи Румунії не завжди врятує. Місцеві її просто не розуміють, частіше діє "правило": ти тут гість - думай, як тобі порозумітися. Тож коли вам потрібно буде щось запитати, доведеться зупинятись біля кількох заправок чи маркетів у пошуках людини, яка знає іноземну.

Отже: вели нас у подорож 2 навігатори: OsmAnd і Here. Однаковий маршрут задали на обидвох навігаторах, втім один із них вів об'їзними дорогами, інший вказував напрямок через міста. І ми обирали той шлях, який нам хотілось. Українсько-Румунський кордон Порубне-Сірет був найприскіпливіший з усіх інших. Все ще лежить на українцях таке клеймо неблагополучності, що змушує Європу двічі переконатись, що ми дійсно безпечні туристи.. і документи вивчають і про поїздку запитують і багаж хочуть побачити, і запитання задають, аби зрозуміти, чи ми орієнтуємось у тих назвах, які вказуємо як ціль поїздки.

Щодо черг на кордоні - вони не значні. Ми перетнули кордон о 7 ранку, простоявши у черзі близько години. Далі, між Європейськими країнами перевірка дуже лояльна і швидка. Не виходячи з машини штампуєш паспорти, 1-2 питання про мету поїздки і щасливої дороги. Тому наголошуємо: перетин кордонів - це точно не той фактор, якого треба боятись подорожувальникам, що мандрують автомобілем. Румунія вела нас до кордону з Болгарією 500 км поміж рівнинними селами, де швидкість обмежена 50-70 км\год.😪 Це найважчий проміжок, де ти сунеш, як черепаха і рахуєш, коли вже нарешті закінчаться ці городи і хатки з перекошеними дахами.. (села не надто багаті - візуальне враження). Дороги майже як у нас, ну може трішки кращі. Зате розмітка, знаки - це гарно влаштовано, все зрозуміло, інформативно, Словом, якщо вам потрібно буде звернути із магістралі, про це попередить знак як мінімум тричі. Водіям , які вперше пересуваються незнайомими дорогами Румунії - це дуже допомагає.

Щоб отримати дозвіл їздити румунськими шляхами, потрібно купити ровіньєту. (3 євро на тиждень). + якщо ви плануєте продовжити подорож у Болгарію, тоді перед кордоном із Болгарією потрібно заплатити за проїзд через міст Дунаю (2 євро - разовий платіж, у зворотній бік 3 євро).

НЕ МУДРУЙТЕ І НЕ ХИТРУЙТЕ. На трасі встановлено чимало камер, які фіксують порушення та здійснюють перевірку по базі на наявність ровіньєти за вашим номером авто. Тому порушувати їх дорожні закони і псувати собі відпустку штрафами - не варто. (якщо вас не зупинила поліція - це ще не привід радіти. бо повертаючись до дому, на кордоні вас може застати сюрприз за порушення). До речі, самі румунські водії не надто дисципліновані на дорогах, безпардонно демонструють, що свій на своїй дорозі - господар. Негативне враження в Румунії справили пункти зупинок на трасі. На відміну від Греції, Туреччини, де кожні кілька кілометрів облаштовані туалети, вода, столики, місце для відпочинку, - в Румунії все засмічено, переповнені смітники, поламані столи, вирвані лавки..

Далі Болгарія. Вона веде аж до Греції серпантинами поміж пагорбами та лісами. І відсутність населених пунктів (ну принаймні рідше, ніж в Румунії) дозволяє рухатись 90-110 км\год. Дорожне покриття краще, інформативність теж на хорошому рівні. Впринципі шляхи Болгарії особливо нас не здивували і не розчарували. За вікнами пейзажі, схожі з українськими і лише обов'язкова оплата за болгарські дороги 30 левів (450 грн) на місяць, нагадує, що ми їдемо НЕ українською дорогою)).

А коли мішані ліси замінюють пейзажі зі скелястими жовтими горами, отже близько - Греція. Тоді кирилиця на дорожніх знаках змінюється на грецькі букви, розумієш, що покладатись треба виключно на навігатори)) і менше на незрозумілі знаки. Хоча, коли порівнюєш ці каракулі з потрібним написом, деколи навіть виходить схоже слово 😄 Грецькі дороги тихенькі, рівненькі, як штиль у морі. Ми б навіть сказали - ідеальні, якщо не брати до уваги змієподібні підйоми і спуски. Зате які краєвиди!!! Які тунелі!!! Діти лише чекали - коли проїдемо наступним довгим коридором, що проходить крізь гору.

Тут вже зовсім інша рослинність, ландшафт. І багато чудових тимчасових зупинок для подорожуючих.. Із туалетами, столиками, умивальниками, душем. БЕЗКОШТОВНО. 😍😍 Грецію ми проїжджали також платними ділянками. Сплачувати потрібно за певну відстань разово, на відміну від Болгарії та Румунії. де дозвіл купуєш на тиждень-місяць. До грецького міста Кавала збір нам обійшовся у 1.70 є. (із Греції до Туреччини 350 км коштувало 1.70є +1.40є. разових зборів ) Впринципі, коли в машині прохолодно і траса дозволяє рухатись 110-140 км\год, дорога не втомлює. Далі наш шлях у Греції пролягав із материка на о. Тасос паромною переправою. І знову хочемо заспокоїти мандрівників,я кі бояться мовного бар'єру: ВСЕ дуже зручно і зрозуміло. Бо пароми там рухаються чітко за графіком ( частіше, ніж у Львові маршрутки) Ціна: 4 особи+ легковий автомобіль =34 євро в один бік. Півгодини і ми на острові!

Острівні дороги -це та ж відшліфована і правильна Греція. Не важливо, чи ти в селі чи у місті, чи в горах чи на узбережжі -на тебе чекають вузенькі, ідеальні рівненькі, чисті, розмічені дороги. І тут ніхто не поспішає. Ні на дорозі, ні в житті. Надзвичайно поміркована країна, яка живе у сповільненому темпі, собі в задоволення, наче насолоджуючись кожним своїм рухом, дією, словом. Тут потік машин зупиняється, щоб перший у колоні привітався з сусідом, що йде тротуаром.. ніхто не сигналить, чемно чекають. Тут вчать бути терпеливими і позбутись метушні.

і зовсім, зовсім протилежна за характером Туреччина у своїх шляхах. Туреччина - це гарячий темперамент водіїв, які постійно сигналять, нервуються, поспішають, метушаться. і доводять водія до стану стресу, особливо, якщо ви вперше у цих місцях і не можете швидко зорієнтуватись. Але це - щодо стилю водіння. а щодо якості доріг - країна змагається з Грецією за право бути ідеальною у шляхах. І покриття вражає. Та ми помітили, що інформативність у знаках поступається іншим країнам, тому туристам за кермом там складнувато.. Туреччина також має платні ділянки, але перш ніж оплачувати їх (переважно це АЗС "Шел", платити можна наперед, або протягом 7 днів, а не по факту, на пункті сплати, як у Греції.) упевніться, що ви дійсно проїжджатимете цими платними ділянками, аби не витратити гроші на вітер. Щасливої дороги, якщо збираєтесь у мандри! А витрати на пальне плануйте вигідно, переглянувши це відео!😉

Читайте докладніше про автоподорожі у розділах нашого сайту.